Андрій Полтавець – про Кубок і чемпіонат України, футболістів, інфраструктуру та інше
29.08.2018 р.

 

Президент ЛНЗ-Лебедина Андрій Полтавець дав інтерв’ю, у якому пояснив, чому за добу змінилося рішення про участь в чемпіонаті України, які емоції він пережив у національному Кубку, чи задоволений кадровим складом команди, окреслив інфраструктурні перспективи і розповів, чому ЛНЗ не тренується на Центральному стадіоні в Черкасах.

 

Андрію В’ячеславовичу, тиждень тому команда припинила виступи в національному Кубку України. Наскільки приорітетним був цей турнір?

 

– Дуже задоволений виступом нашої команди в цьому турнірі. Добре, що зіграли дві гри і обидві вдома – футболу такого масштабу в Лебедині ще не було. Заради таких ігор варто боротись за аматорський кубок, щоб у наступному сезоні знову професійний футбол завітав на Шполянщину. Взагалі ігри з Поліссям та Гірником були дуже схожі. Особисто я дуже переживав, щоб ми не “влетіли” з великим рахунком, хоча було внутрішнє відчуття, що хлопцям по силах дати бій професіоналам. До поразки від Гірника поставився, як до нічиєї з командою другої ліги України – з гордістю за всю команду. Такі матчі будуть згадувати все життя – і футболісти і вболівальники.

 

28 червня ви вирішили не брати участь у чемпіонаті України, але буквально наступного дня передумали. Як це відбувалося?

 

– Обидва рішення я ухвалював не сам, а разом з почесним президентом клубу Кравченком Дмитром Вікторовичем. Ми тривалий час зважували всі за і проти. Спочатку вирішили дограти чемпіонат області та знову заявитись у кубок аматорів – не хотілось втрачати вигране перше коло чемпіонату. Уже в наступному сезоні планували на область не грати, а заявитись на аматорів, хоча перші півроку прийшлося б втратити.

 

Ключовим моментом у зміні рішення була перемога наших друзів ФК Вікторія в чемпіонаті України. Відразу після фінального матчу Дмитро Вікторович зателефонував мені, ми порадились і він дав добро на участь у новому чемпіонаті України. Наша перемога в Кубку України, а потім і перемога Вікторії в чемпіонаті розвіяла сумніви щодо спроможності нашої команди боротись за найвищі місця на всеукраїнському рівні, тому що ми завжди ставимо високі завдання і цілі, а “пастись” у середині таблиці зовсім не хотілось.

 

Команда зіграла вже 4 матчі в чемпіонаті України і всі виграла. Це вже показник чи сприятливий календар?

 

– Треба зіграти перше коло, щоб робити більш конкретні висновки. Поки що все йде за планом, але попереду нові суперники, які також ставлять за мету вийти з групи в фінальну частину. У нашій групі як мінімум 8 команд перед початком чемпіонату заявляли про своє прагнення вийти в плей-офф. Прохідних матчів немає, всі ігри непередбачувані, бойові. Тому налаштовуємось на кожен матч по-серйозному, розуміємо, що будуть і втрати очок. Та й статус володаря Кубку підвищує до нас особливу увагу та принциповість з боку інших команд.

 

Чому влітку з команди пішла ціла “пачка” півзахисників: Карнаух, Боровик, Остренко, Султанов і Горщинський?

 

– Сергій Карнаух лише був заявлений, але фактично не грав, тому не можна сказати, що це була втрата гравця. Боровик Саша непогано почав сезон, але потім дещо здав, втратив упевненість та надійно засів на лаві запасних – сенсу тримати його там ми не бачили, тому припинили співпрацю. По Паші Остренку ми розуміли відразу, що навряд йому вдасться закріпитись в основі, але враховуючи травми Дєдова, Ткаченка, Султанова, його допомога для підстраховки нам була потрібна. Влітку коли вже стало зрозуміло з ким ми йдемо в чемпіонат України, і ми і Паша обрали рішення його відпустити – він хотів більше грати, але розумів що на новому рівні йому буде важко закріпитись у складі. Ще один Паша – Султанов – це дійсно той гравець, відпускати якого ми не хотіли. Але заманлива фінансова пропозиція з Туреччини (аматорський рівень) все ж таки схилила його до такого рішення. Він реально довго вагався з рішенням – йому все подобалось в ЛНЗ, але запропонувати йому ті умови, які він отримав від турків ми не вважали за доцільне. По Владу Горщинському це відразу була лотерея – чи залишиться він в Україні чи поїде до США. Ми це знали і розуміли. Важко назвати це втратою – це більше невикористана можливість. Гравець він дійсно класний.

 

Чи є зараз нестача футболістів?

 

– Щодо комплектації команди на сьогодні, то я повністю задоволений – провідні гравці залишились, слава Богу всі живі здорові. А прихід в команду Руслана Качура та Олександра Колоса значно нас освіжив. З’явилась конкуренція і в середині поля, і в нападі. Підсилення команди цими хлопцями дають додаткові можливості Василю Гречаному робити не тільки ротацію складу, а й можливість вибору тактики та схеми побудови гри в залежності від суперника. В чемпіонаті України це дуже важливий фактор.

 

Як вважаєте, чи збереглась в чемпіонаті області інтрига за чемпіонство з відходом ЛНЗ?

 

– Судячи з турнірної таблиці, то так. В мене є особиста думка з цього приводу, але озвучувати її не буду, щоб нікого не образити. Взагалі, припинення нашої участі в чемпіонаті значно його оживило – багато команд зрозуміли, що з’явився шанс на призові місця і боротимуться за них до останнього туру. Однозначно буде дуже цікаво.

 

Як зараз оцінюєте ухвалені рішення щодо турнірів, у яких команда бере участь?

 

– Уже зрозуміло, що наші рішення були правильними. Від них виграли всі – наші вболівальники, футболісти, аматорський чемпіонат України, чемпіонат області.

 

Який наступний крок плануєте зробити для розвитку і підняття рівня ФК ЛНЗ-Лебедин?

 

– Якоїсь стратегії розвитку клубу в нас немає. Ми не говоримо, як багато учасників чемпіонату України, що маємо плани стати професійним клубом. Ми просто хочемо насолоджуватись футболом і перемагати в тих турнірах, де беремо участь.

 

У планах було зробити накриття над трибунами на ЛНЗ-Арені. Є рух у цьому напрямку?

 

– Так, планували зробити накриття і додаткові трибуни. Необхідність в цьому дійсно є. Перенесемо ці плани на наступний рік. Зміна турнірів, в яких почали брати участь, внесла корективи в бюджет команди – звісно він виріс, а цих додаткових витрат на початку сезону ми не передбачали. Також вплинув на це і той факт, що в Шполі з вересня планується капітальна реконструкція центрального стадіону, а компанія «ЛНЗ» як найбільший платник податків в районі та найбільший соціальний партнер, також братиме в цьому значну участь. Усьому свій час.

 

– Не думали про те, щоб команда тренувалася на Центральному стадіоні Черкас?

 

– Були такі плани влітку – перейти з «Можайки» на Центральний стадіон. Але для нас це знову були б додаткові фінансові витрати. За ту суму оренди, яку нам запропонували на Центральному стадіоні, можна було б винаймати бус і проводити тренування в Лебедині, що було б для команди корисніше – все таки рідний стадіон. Можливо, в наступному сезоні повернемось до цього питання.