Разом До Мети
Віталій Грицай: “Лашкул змушував підписувати пусті контракти, а у “Львові” отримував 15 тисяч гривень преміальних”

Віталій Грицай: “Лашкул змушував підписувати пусті контракти, а у “Львові” отримував 15 тисяч гривень преміальних”

11 Липня, 2017

Ми приїхали до Віталія в гості до його рідного Городища. Зустрілися на центральній площі міста, звідки рушили на околицю в ресторан “Ковчег”. Спілкувалися годину і ще півтори поза диктофоном. Грицай розповів про свою професійну кар’єру, гроші, хобі, найголовнішу для себе людину в футболі та багато іншого.



– Віталію, чому ти так рано завершив професійну кар’єру?
– В основному, це пов’язано з політичною ситуацією в країні, що значно позначилася на футболі. Почали розсипатися команди. У “Десні”, вважаю, зі мною некрасиво вчинили. Тут важливу роль зіграв тренер. Він ставив футболістів, які були не сильніші за мене в ігровому плані. Рябоконь каже, що я набрав найбільший КПД, а в наступному матчі не ставить мене. Потім випускає на п’ять хвилин, а далі – взагалі не попадаю в заявку. Такий рваний режим мене не влаштовував. До того ж, зіпсувалися відносини з агентом. Потім зателефонував Жені Тарасенко, то він допоміг влаштуватися в “Черкаський Дніпро”. Тоді там ще працював Бакалов, який був зацікавлений у моїй кандидатурі, тому попередньо організував мені хороші умови. І Лашкул був у перших розмовах позитивно до мене налаштований. Але, коли залишався день до заявки, пан Лашкул приїхав і каже підписуйте пусті контракти. Я не захотів, сказав, що поїду в іншу команду. Столовицький узяв мене і Бурліна за руку, привів до Григоровича, відбулася серйозна розмова, коротше кажучи – домовилися. Зіграли перший матч – прибирають Бакалова і Столовицький стає головним тренером. Знову розпочалося те саме, що і в “Десні”. Столова сказав, що я буду “джокером” на лаві запасних. Це мене остаточно добило, плюс травма назріла серйозна, тож вирішив повернутися додому, займатися чимось іншим.

– Який період для тебе найтепліший у кар’єрі?
– Їх було два. Перехід із “Княжи” до “Львова”, коли там був Ковалець Сергій тренером. Я спочатку не хотів залишатися, бо мене кликали в “Таврію” в дубль у 18 років – була надія, що підпустять і під першу команду. Але приїхали на збори зі “Львовом”, підійшов після першої гри Ковалець і я вирішив, що хочу залишитися. Він дуже розташовує до себе. Я зрозумів, що багато чому зможу в нього навчитися. Він регулярно мене підключав до першої команди, де я набрався досвіду і навчився грати в дорослий футбол. А другий період – “Сталь” Алчевськ. Срібні медалі першої ліги. Це був мій єдиний шанс потрапити в Прем’єр-лігу. Там теж дав корисні поради Анатолій Волобуєв. Оце такі два найкращі періоди були.

– Найважчий момент?
– “Десна” Чернігів. Цей час став переломним. За рік зникло бажання грати в футбол.

Найбільша сума, яку ти отримував у футболі одним платежем.
– У “Львові”, коли ми вилетіли з Прем’єр-ліги в першу, премія за одну гру була 15 тисяч гривень за курсом 8. Таких премій отримав чотири. Добре це пам’ятаю.

Скільки заробляв у професійних командах?
– По-різному. Від 300 доларів на місяць – до двох тисяч. Це в “Сталі” була така зарплата висока.

Куди дівав ці гроші?
– Ні в чому собі не відмовляв, а решта залишалася.

З ким живеш?
– З дружиною Катериною. Виховуємо маленьку донечку Віку, їй рік і місяць. Одружився, до речі, тут, у “Ковчезі”, де ми сидимо. Тоді саме завершував грати в Алчевську.

Чим займаєшся, окрім футболу, в плані роботи?
– Бізнес, оптова торгівля. Люблю пейнтбол. Хочу організувати в Городищі пейнтбольний клуб. Трохи не вистачає часу.

Чим взагалі можна займатися в Городищі?
– Тут багато агрофірм, фермерів. Можна підти на тракторі робить або на КАМАЗі щось возити :). Багато хто їздить до Польщі. Кому на що вистачає розуму.

Подивився твій інстаграм. Риболовля найбільше хобі?
– Коли є час, намагаюся виїжджати. Жінка жаліється, що в мене тільки футбол і риболовля. (Одразу після гри з “Олімпом” Грицай поїхав на нічну риболовлю, – авт.)

Найбільший улов?
– Білий амур – 5 кг.

Чому багато футбольних людей обирають риболовлю як найулюбленіший спосіб відпочинку?
– Я не знаю. Найбільший кайф, коли ти її тягнеш – отримуєш від цього адреналін. Деякі стрибають з парашутами, їздять на полювання, так само і риболовля. Це треба у Сані Парфьонова спитати, хлопці говорять – завзятий рибалка.

Рибу забираєш чи відпускаєш?
– Велику – забираю, маленьку – відпускаю.

Із ким з відомих особистостей (або не дуже відомих) хотів би посидіти з вудочкою?
– Із Ковальцем було б цікаво. У нього можна багато чого професійного перейняти. Я, наприклад, тренуючи команду на район, багато беру від нього. Він ніколи не кричить на тренуваннях та іграх. Якщо його правильно послухати, можна дізнатися щось нове, корисне.

Із яким відчуттям ти зараз виходиш на поле? Ти завжди опиняєшся там де треба. Виходиш без хвилювання?
– На тому рівні, якому я зараз граю, мені вистачає досвіду й багажу за спиною. Я встиг пограти проти хороших суперників. Проти “Шахтаря”, “Арсенала” київського у своїх найкращих кондиціях. Шкода, що таких матчів у кар’єрі було мало. Саме після них починаєш розуміти: футболіст ти чи… Тобто з вищого рівня переходити на нижчий – легко і впевнено.

Зайва вага не заважає?
– На цьому етапі – ні. Звісно, хочеться скинути. Порівяно з періодом, коли я був професіоналом, я набрав 15 кілограмів. Ігрова вага була – 69-70 кг при зрості 174 см, а зараз у мене 85 кг. Важкість лише в тому, що довго набираю форму. Тільки в останні три матчі я відчув легкість. Усі підготовчі турніри до сезону – це не те. Форму набираєш уже по ходу сезону.

Над чим тобі потрібно більше працювати?
– Не можу змусити себе грати у відборі (сміється). Важко. Правильно каже Гречаний, що ми повинні пресингувати. Я розмовляв із Танчиком, коли він був в “Олімпіку”, то у них була рівна команда, але вони пресували і “Динамо”, і “Шахтар”, були сильні командними діями. Так само і в нас – немає команд-суперників, які могли б легко виходити з-під пресингу. Треба цим користуватися.

Ти налаштовував себе на те, що маєш багато забивати?
– Ні. Навіть не думав. Мені важливо аби команда досягала позитивного результату в кожному матчі. Тоді всі будуть задоволені: і тренер, і президент, і Павлович.

Який твій гол тобі сподобався найбільше?
– “Златокраю”, коли Дєд мені покотив і я забив у дальній кут злівої. Це збоку здавалося, що легко, а насправді там усе було на швидкості, тому м’яч цінний. Ну і штрафний “Базису” в дальній кут за комір воротарю. Хороший був.

Чому тебе постійно обирають? Усе Городище голосує?
– У нас багато футбольних людей, вони слідкують за тими, хто в чемпіонаті області грає. Мені навіть Волобуєв писав у фейсбуці: “Виталька, за кого пылишь?” Я йому зателефонував, то поспілкувалися. Він мені: “Я слежу за тобой, слежу, может ещё поработаем когда-нибудь вместе”. Кажу поработаем Иваныч, обязательно.

ФК “Львів” відновив статус професійного клубу. Хотів би туди повернутися?
– Ні. Там уся суть була в Ковальці.

Хотів би взагалі повернутися на професійний рівень?
– Думки бувають, але розумію, що це нереально. Іноді здається, що міг би, але коли зіграли з академією “Черкаського Дніпра”, то помітно, що команди, які тренуються, мають зовсім інший вигляд. Хоч ми і виграли 6:0. З ними було важко.

У тебе є досвід виступив проти професійних клубів першої та другої ліги. “ЛНЗ” на якому рівні?
– Важко про це говорити, бо у нас зібрані найсильніші футболісти області, але не вистачає тренувального процесу. Наразі команда, яка не тренується, може видати матч проти “Шахтаря”, але це буде поодинокий випадок. А так, то ми на рівні хорошої аматорської команди. Тільки через брак тренувального процесу.

Вячеслав Полтавець питає:
– Віталій, ти не жалкуєш, що погодився грати в команді “ЛНЗ”?

– Якщо чесно, я б ніколи сам не напрошувався. Добре, що зателефонував Володимирович. Я живу за принципом: якщо я потрібен – зателефонують, ні – значить ні. Не жалкую, звісно. Тут відмінні умови.

(Сергей Шмилёв)
Виталий, у тебя есть свои суеверия по поводу серьёзных игр?
– Немає.

(Андрій Полтавець)
На яку мінімальну зарплату готовий грати?
– А скільки мінімальна зарплатня в Україні?

3200.
– Ну от за три двісті буду грати (пауза)… За гру :))).

(Олег Білоус)
Віталію, яким бачиш розвиток футболу на найнижчому рівні та на рівні чемпіонату області?
– Я думаю, що загальний рівень чемпіонату – на одному рівні. Це через “лівих” людей в обласному футболі. Але є команди, які прагнуть рости і розвиватися на всіх рівнях.

Чий стиль гри в команді тобі подобається найбільше?
– Славік Ткаченко. Мені дуже подобається. Він цікавий футболіст. Виходить на матч, щось видумує, шукає як гостріше віддати. Якби трохи попрацював над собою, міг би грати на високому рівні. У нього є для цього всі дані: зріст, техніка, статура. Нам Володимирович каже: “Хлопці ваша взаємна любов має приносити команді користь”. Також оборона наша подобається. Вона надійна. Наприклад, узяти “Базис”. Там є хороший нападник – Янчук. Не зважаючи на свій вік, людина перебуває на одному високому рівні дуже довго. Треба йому зателефонувати, запитати секрет успіху. Так-от за дві гри, що ми з ними провели, наш захист не дав йому взагалі нічого зробити. А він найкращий бомбардир минулого сезону. У матчі проти нас я цього не помітив.

Що скажеш за Аматорський чемпіонат України?
– Не вважаю на цьому етапі доцільним брати участь у ньому. Кубок спробувати можна, а в чемпіонаті важко буде, бо у всіх є робота і навряд наші роз’їзди оцінить будь-який роботодавець. А в кубку можемо навести шороху.

Скоро матч із “УТК”, що відчуваєш перед ним?
– Буде хороша гра. В Іспанії є ель-класіко “Барса” – “Реал”. Там зовсім інші умови футболу, інший рівень, але якщо порівняти цю пару з “УТК” – “ЛНЗ”, то по накалу, по налаштуванню, самовіддачі – люди однаково готуються. Я думаю, цікаво буде всім.

Коментувати:

Партнери
LNZ group

LNZ web

UNIVERSEED

DEFENDA